УРОК 9

Мовний та етнічний склад населення. Найпоширеніші мовні сім’ї і групи. Релігія як явище культури. Світові релігії. Виникнення й сучасне поширення релігійних вчень

Мета:1. Сформувати знання про найбільші народи та найпошире­ніші мови світу,       сприяти розумінню сучасних етнічних та релігій­них процесів у світі.

2.Познайомити учнів з особливостями традицій і географією світових релігій: християнства,ісламу, буддизму.

 3.Дати поняття: релігія, культура, цивілізація.

 Розвивати уміння працювати з картами атласу, аналі­зувати стовпчикові та          

 кругові діаграми;

4.Виховувати толерантне ставлення до різних народів та релігій                                              світу.

 Обладнання: політична карта світу, підручник, атласи, карта «Релігії світу»,       таблиці, діаграми.

 Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I.             Організаційний момент

II.            Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

1.Географічна розминка:

відтворення, природний приріст, народжуваність, смертність,країна, держава,колонія, підопічна територія, типи відтворення.

2.Робота біля карти:

Знайти держави, або столиці.

         Італія,Австрія,Швейцарія, Данія,Іран,Індія,Австралія,Аргентина.

         Мехіко, Гельсінки, Копенгаген, Варшава,Багдад,Ліма,Мінськ.

          3.Робота біля дошки:

          Складіть схему видів міграцій і наведіть приклади

         4.Завдання

•         Поясніть, що таке міграції та на які сфери життя суспільства

вони впливають?

•         Наведіть приклади впливу міграцій на походження народів.

III.           Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Проблемне питання. Чи потрібні соціально-економічній гео­графії знання про етнічний та релігійний склад населення? Обґрун­туйте свої думки конкретними прикладами.

Етнічний склад населення має дуже велике значення в політич­ному та економічному житті країн та світу. Так, у деяких багато­національних країнах трапляються міжетнічні конфлікти, форму­ються сепаратистські організації. Сепаратизм — намагання відділити будь-яку територію від держави — перетворився на сер­йозну проблему сучасного світу.

Незважаючи на те що народи, які проживають на території од­нієї держави, інтегровані в суспільне життя, вони, як правило, збе­рігають свої національні традиції в побуті, поведінці, харчуванні, роботі тощо. Ці особливості не можна не враховувати, оскільки во­ни важливі для ефективної роботи господарських об’єктів, раціо­нального використання трудових ресурсів.

IV.          Вивчення нового матеріалу:

    Прийом»Словничок»

    Словникова робота з підручником:Знайдіть визначення понять: етнос,       плем’я, нація, етнографія.

(Етнос — стійка спільнота людей, що історично склалася на певній території. У ній люди мають власну мову, культуру, усві­домлюють свою єдність і відмінності від інших етносів. У ході роз­витку етносу формуються характерні ознаки матеріальної та духов­ної культури, етнічна самосвідомість. Основними формами етносу є плем’я, народність, нація.

Плем’я — це група людей, що має свою територію, примітивну економічну єдність, звичаї та складається з кількох родів. Поступове змішування племен призвело спочатку до виникнення союзів, а по­тім і народностей. Народність — це спільнота людей, яка історично склалася на основі об’єднання племен і має спільні територіальні, мовні та економічні ознаки. Коли спільні ознаки мови, культури, єдності території набувають стійкого характеру, народність пере­творюється в націю.

Нація (від лат. паііоп — народ) — це населення певної терито­рії, яке має спільні звичаї, походження, історію розвитку, мову.

Культуру, побут, походження та розселення народів вивчає на­ука етнографія.)

        Розповідь вчителя:

   Більшість вчених вважає, що у сучасному світі існує від 3 до 5 тис. малих і великих народів. За статистичними даними, 321 на­род налічує у своєму складі понад 1 млн осіб, 7 народів — більше ніж 100 млн (китайці (ханьці) — 1190 млн, хіндустанці — 265, бен- ґальці — 225, американці — 205, бразілійці — 175, росіяни — 150, японці — 123).

   Етнічний склад населення постійно змінюється. Інтенсивні мі­грації та урбанізація сприяють консолідації (гуртуванню) та асимі­ляції (розчиненню) етносів. Прикладом консолідації є формування сучасної швейцарської нації на підставі німецького, французького, італійського та романського (нащадків древніх римлян) етносів. Процеси асиміляції, на думку деяких вчених, відбуваються в США навколо англо-американського етносу.

1.                   Класифікація країн за національним складом населення

За національним складом населення у світі виділяють три групи країн: однонаціональні, двонаціональні та багатонаціональні. Одно- національними вважають країни, в яких понад 90 % населення складають представники однієї нації (Данія, Швеція, Портуґалія, Італія, Ірландія, Греція, Південна Корея, Японія, Ємен, Банґладеш, Саудівська Аравія та ін.). Класичним прикладом двонаціональної країни є Бельґія, де проживають фламандці і валлони. Більшість країн світу є багатонаціональними. Найбільш строкатий етнічний склад в азіатських країнах — Індії та Індонезії, в них проживає по­над 100 народів. Саме у країнах з багатонаціональним складом на­селення часто виникають міжетнічні суперечності.

2.                   Мови народів світу

Головною ознакою народу є спільність мови. Тому найбільш уживана класифікація народів базується на мовному факторі. У су­часному світі нараховується близько 5 тис. різних мов. Детально встановити їх кількість дуже важко, бо деякі області земної кулі недостатньо вивчені в лінгвістичному плані. 3/4 всіх мов не мають писемності. Найбільше мов реєструється там, де етнічний розвиток відбувається на рівні племен або народностей. «Світовим рекорд­сменом» за чисельністю мов є острів Нова Ґвінея, де нараховується понад 1 тис. мов.

За ступенем спорідненості мови об’єднують у мовні сім’ї

Прийом «Географічний практикум»

Завдання 1. Проаналізуйте карту народів світу в атласі. Визнач­те, які мовні сім’ї є найбільш розповсюдженими, де вони пошире­ні, які мовні групи поєднують.

Найбільша з них — індоєвропейська, нею розмовляють понад 150 народів (45 % населення світу, в Європі — 94,5 %). Китайсько- тибетська мовна сім’я — друга за чисельністю (22,6 % населення світу).

До найбільш поширених мов світу належать: китайська (кіль­кість осіб, що розмовляє цією мовою, на початку XXI ст. становила 1,3 млрд осіб), англійська (450 млн осіб), хінді і урду (350), іспанська (300), російська (240), бенґальська, індонезійська, арабська (по 180), портуґальська (170), японська (123), німецька та французька (по 100). Цими умовами розмовляє майже 70 % населення світу.

Прийом «Мікрофон»

(Учні по черзі висловлюють свої думки)

Завдання 2. Чим, на вашу думку, пояснюється поширеність мови: а) китайської; б) англійської; в) іспанської; г) російської?

(Політичні кордони не завжди збігаються з етнічними. Етнічні проблеми у світі постійно впливають на політичну та соціальну об­становку в багатьох країнах. Часто загострені національні відноси­ни призводять до збройних конфліктів. Національно-релігійні кон­флікти переростають у збройні, ведеться боротьба за національну незалежність, автономію, права релігійних меншин).

         Релігії народів світу.

Прийом »Словничок»

Перш ніж ми роздивимося географію світових релігій,давайте визначимо поняття:»релігія», «культура», «цивілізація».

     Завдання 1.Зєднайте стрілками поняття і визначення.

1.Релігія

2.Культура

3.Цивілізація

А.Сукупність матеріальних і духовних цінностей, а також способів їх створення.

Б. Релігія — це світогляд і світовідчуття та відповідна поведінка лю­дини, що ґрунтується на вірі в існування надприродного.

В.Одна з форм світогляду, культури.

Розповідь вчителя :

   Для суспіль­ства релігія є об’єднанням загальнолюдських цінностей і норм,       невід’ємною частиною культури й окремої людини та етносу в цілому.

Сучасна класифікація релігій базується на їх розподілі залежно від поширення і чисельності вірян.

                             Світові релігії

Універсальні                               етнічні.

Релігії мають прихильників                    Поширені переважно серед

                                                                   Населення однієї національності

У багатьох країнах і регіонах                  окремих країн.

                                         Релігії

Традиційні	Етнічні	Світові
·        Фетишизм (Західна Африка) ·        Тотемізм (у аборигенів Америки і Австралії) ·        Шаманизм (у народів Сибіру і Кореї) ·        Культ пращурів ·        (у народів Східної Азії)	· Індуїзм (Індія) · Іудаїзм (Ізраїль) · Конфуціанство (Китай) · Даосизм (Китай) · Синтоїзм (Японія) · Джайнізм (Індія) · Зороастризм (Індія, Іран)	·        Християнство ·        Іслам ·        Буддизм

Прийом »Географічний практикум»

Завдання 3. Проаналізуйте карту та діаграми релігій світу. Ви­значте території поширення світових релігій.

Прийом «Домашня заготовка»

         -Виступи учнів з повідомленнями, під час виступів учні в класі роблять   записи в робочих зошитах.

1.Християнство — релігія, що базується на вірі в Ісуса Христа. Основні положення християнства (догми) сформульовані в Біблії та постановах Вселенських соборів. Центральне місце посідає до­гма воскресіння Ісуса Христа. Усі три гілки християнства — като­лицизм, православ’я і протестантизм — об’єднують близько 2 мі­льярдів вірян у всьому світі. Православ’я більш поширене в країнах Східної Європи та Близького Сходу; католиків найбільше у Захід­ній Європі, у країнах Америки; протестанти поширені в Німеччи­ні, Швейцарії, Великій Британії, скандинавських країнах, Канаді, Австралії, США та ін.

      Основні поняття: літургія, сповідь, причастя, хрещення.

      Основні традиції:

     Строгі пости, одруження між православними, заборона на одяг у жінок.

    -Презентація культурної спадщини православного світу.

Іслам (від араб. покірність), або мусульманство, — релігія, що базується на вірі в єдиного всемогутнього бога Аллаха і його пророка-посланника Мухаммеда (або Магомета, звідки ще одна на­зва релігії — магометанство). У цій релігії виділяються дві основні течії — сунізм та шиїзм. Найбільше мусульман мешкає в Азії і Аф­риці, а їхня загальна кількість у світі сягає 1 мільярда та продов­жує швидко збільшуватися.

Буддизм — єдина зі світових релігій, що базується не на вірі в Бога, а на вірі в Будду — просвітленого, яким за певних обставин може стати будь-хто, якщо звільнить душу від страждань, зумовле­них нездійсненними бажаннями. Буддизм поширений в Індії, Мон­голії, Китаї, Шрі-Ланці, частково в Середній Азії і Сибіру (450 млн вірян).

Релігійні особливості мусульманства в поєднанні з сучасними тен­денціями розвитку геополітики, економіки, ідеології, культури при­звели до зростання в міжнародних відносинах ролі країн ісламського світу. Крім того, багато військово-політичних конфліктів у сучасному світі почалися з протистояння прихильників різних віросповідань.

Запитання 1.. Що спільного у різних релігій світу та чим вони відрізняються? 2.Яка роль релігії у сучасному світі?

V.            Закріплення нових знань, умінь та навичок

Питання для обговорення

1.      Наведіть приклади впливу етнічного та релігійного складу на­селення на політичну, економічну і духовну сторони життя лю­дини.

2.      Поясніть, як ви розумієте вислів «Людина входить у світ через свою національність».

VI.           Підсумок уроку

•       У результаті тривалого історичного розвитку на планеті сформу­вався певний етнічний склад населення. Нині у світі виділяють від 3 до 5 тис. народів. Характерною ознакою етносу є мова.

•       Країни світу суттєво відрізняються за національним складом населення. Більшість країн світу є багатонаціональними. У ба­гатонаціональних країнах існує ризик виникнення міжетніч­них конфліктів.

•       Релігія продовжує відігравати велику роль у житті людей. Ре­лігійні традиції та звичаї формують геополітичний образ цілих регіонів і країн світу.

•       Оскільки проблеми міжетнічних та релігійних відносин у су­часному світі в умовах політичної та економічної нестабільнос­ті набувають дедалі більшої актуальності, для кожної людини дуже важливо розуміти культуру інших народів.

VII.          Домашнє завдання

1.     Підручник, опрацювати §         .

2.      Позначити на контурних картах країни з найбільшою кількіс­тю вірян основних релігій світу.

3.      Опрацювати схеми і вивчити означення в зошиті.

 Атестаційна робота

     Використання  біблійних  сюжетів  на  уроках  християнської  етики.

_______________________________________________________

(назва)

                                                                       ГОРЯНА  С.І.   

(прізвище, ініціали)

вчитель _християнської етики

КЗ Чумаківсська СЗШ_

Дніпропетровського  району

Дніпропетровської області

слухача курсів етики та

основ християнської етики,

група ЕХЕ _________.

Куратор: Рогова О.Г.

                                 Дніпропетровск,  2016__ р

Духовність людини є складовою її досвіду, який започатковується з моменту її народження і поповнюється до кінця життя. Цінності з їхньою духовною спрямованістю сприймаються, з одного боку, шляхом пізнання й усвідомлення їх людиною завдяки різним формам  опредмечування  — у вигляді кодексів (вербальних «правил», настанов і понять), різних форм культури та поведінки інших людей, а з іншого, шляхом духовного сприйняття їх на основі віри, яка слугує містком між людиною та ідеалом. На важкій дорозі життя людина користується порадами і свого розуму, і своєї віри. Вона завжди перед вибором, часом долає себе, а часом падає на цьому шляху, піднімається і йде далі. І вся сутність виховання полягає у тому, щоб людина, від природи і зла, і добра, водночас розвинула в собі прихильність до Добра, потребу йти дорогою Добра, робити щоденний вибір саме Добра.

Ми живемо в той час, коли наше духовне сприйняття зруйноване хтивістю та безсоромністю. Відступ від моральних норм став звичним явищем, а хороша поведінка - відхиленням. Індивідуальна свобода одержала схвалення громадськості. Усі ці виклики жорстко проектуються на всі сфери суспільного життя, особливо на стан сучасної освіти, що зазнає суттєвих моральних, духовних втрат і збитків. Реформи, що відбуваються в галузі освіти, безсилі перед новими соціальними викликами. Сучасна освіта поступово втрачає своє основне призначення - виховання толерантної, високоморальної, християнської особистості.

Мета формування духовності — це виховання в дітей і молоді високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів, орієнтацій і переконань; створення таких умов, які сприяли б розвитку моральної активності дитини; формування моральної спрямованості її психічної діяльності, моральності потягів, інтересів, поглядів, думок, переконань.

Християнське виховання пробуджує віру, відкриває мудрість Божих законів, за якими здавна жили наші предки, формує високі моральні чесноти, що приводять людину до гармонії зі світом і власним сумлінням. У  зв’язку  з цим роль Біблії  у вихованні  школярів  набуває особливого значення.  Це найвидатніша книга в історії людства , що увібрала народну  мудрість, втілила моральні основи  людського життя. Це  джерело не просто явище  культури, воно є основою духовного буття світу . Саме  в Біблії  Книзі усіх книг - можемо знайти шляхи  вирішення різноманітних проблем: життя  і смерті, долі і  душі людини, добра і зла. Вона  вчить нас, як  жити, що можна робити , а чого  ні. Вона  заспокоює в небезпеці,  підбадьорює в нещасті і просвічує світлом  життя в часи  смутку та горя. Вона допомагає  одинокому мандрівникові. Безбожник і  гордій тремтять перед  лицем її пророцтв, але для тих,  хто в смутку і стражданні , вона є ніжною і  люблячою матір’ю.

     Саме  в  Біблії  є можливість подати, молодому поколінню на підставі ознайомлення з біблійними сюжетами та євангельськими подіями, оцінку своїм вчинкам з точки зору етичної вартості, моральної правди і ці вартості впроваджувати в життя.

     Використовуючи біблійні сюжети  на уроках  християнської  етики  в 6 класі  ми вчимося жити,  виховувати  у  учнів:  чуйність до потреб ближніх  на прикладі  життя  судді  Самуїла. Іісус  Христос  в  Євангелії  навчав  своїх  слухачів  завжди  поводитись  так,  як  би  вони  з  хотіли ,  щоб  до  них  ставилися  інші. Вміти  чути  і  прислухатися  до  потреб  інших,  завдання  кожного  християнина.

      Бути  мужніми  як  Давид ,  який  переміг  Голіафа. Біблійна  історія  про Давида  та  Голіафа  дозволяє  зробити  учням  такі   висновки . Вчинок  Давида  показує,  що  мужність – категорія  духовна,  і  іноді  не  має  нічого  спільного  з  фізичною  силою,  здоров’ям,  а тим більше   з  нахабством   і  зазнайством.  Основа  мужності,  як  і  інших  чеснот – любов, в  даному  випадку – любов  до  своєї  країни, яка  робить  мужніми  не  тільки  воїнів,  але  і  жінок  і  дітей,  що  відважно  ідуть  на  страждання і навіть  смерть  заради  своєї  Батьківщини  та  віри.

      Прикладом  прояву   сили і  шляхетності  є  біблійна  розповідь  про  стосунки  Саула  і  Давида. Ознайомившись  з  нею  учні  розуміють,  що  справжньою  ознакою  сильної  людини  є  благородство, доброта і  врівноваженість. Позбавлена  цих  якостей  потужна  фізична  сила  стає  руйнівною,  некерованою,  загрозливою  для  людських  відносин,  життя  та  здоров’я. За  цим – жертовність. Здатність,  не  зраджуючи  переконанням  і  маючи  силу ,  «сховати  меча». І  нарешті,  благородство  припускає  не осудження й  прощення  супротивника,  іншої  людини. Аж  до  тих  слів, що  вимовив Христос  з  Христа: «Отче,   пробач  їм,  бо  не  відають,  що  творять».

      Біблійний сюжет  про  мудрого  царя  Соломона  допомагає  учням  розібратися  з  поняттями  мудрість  і  освіченість  і  дати  відповідь  на  запитання : Чи  існує  відмінність  між  освіченістю  і  мудрістю?  Що  характерно  для  мудрої  людини?  Кому  належить  істинна  мудрість?  Як  пов’язані  мудрість  і  освіта  в  житті?  Важливо,  щоб  діти  зрозуміли,  що  знання  і  мудрість -  далеко  не  одне і  теж . Людина  може  мати  вищу  освіту , але  не  мати  мудрості.  Для  прикладу,  розумна  людина  може  розпізнати,  коли  хтось  іде  у  неправильному  напрямку  і  попередити  про  небезпеку.  Мудрий  передбачає  лихо  і  підготовлюється  до  нього,  формулює  корисні  думки  та  ідеї,  намагаючись  осягнути  Божу  мудрість – пізнання  різниці  між  добром  і  злом,  та  обирання  при  цьому  тільки  добра.

       Над  питанням,  що  таке  добро  і зло  люди  розмірковували  і  будуть  розмірковувати,  мабуть,  вічно.  Опрацьовуючи  біблійну  історію  про  Святого  пророка  Єлисея  учні  знаходять,  що  ї  добро,  за  що  любив  народ  Єлисея:  за  небайдужість  до  чужого  горя,  за  співчутливість  до  бідної  вдови,  за  те,  що  вимолив  дитя  для  бездітної,  за  відсутність  гордині,  за  справедливість,  за  вдячне  серце. Хіба  це  не  повчання,  якою  повинна  бути  людина? Святе  письмо  розповідає  про  дуже  повчальний  епізод:  прагнення  слуги  Єлисея  Гієзії  розбагатіти  неправдою. Пророк  Єлисей  допоміг  вилікуватися  воєначальнику  війська  сирійського  Неєману  від  прокази. Після  одужання  Неєман  повернувся  до  Єлисея  з  дарами,  але  пророк  нічого  не  прийняв  від  нього,   відправивши  його  додому. Слуга  Єлисея  Гієзій  наздогнав  Неємана  і  взяв  у  нього  срібло  і  одяг  від  імені  пророка.Коли  пророк  викрив  його  брехню  сказав  йому  «  разом  з  сріблом  Неємана  хай  перейде  до  тебе  і  хвороба  його». За  словом  пророка  Гієзій  вийшов  від  Єлисея, вкритий  проказою,  отримавши  на  все  життя  щеплення  від  користолюбства  і  брехні . Цей  біблійний  сюжет  вражає дітей,  але  і  повчає,  що  багатство  здобуте  брехнею  не  принесе  користі. Учні  переносять  цей  сюжет  в  сучасне  життя  трактуючи  поняття «  багаті  світу  цього»  і  обирають  свій  шлях  до  багатства.

     Останнім  часом  ми  приділяємо  велику  увагу  патріотичному  вихованню  молоді. Високі  приклади  патріотизму  наводить  на  своїх  сторінках  Біблія.  Особливо  вражаючий  приклад  любові  до  свого  народу  в  Старому  Завіті  показав  пророк  Мойсей. Коли  ізраїльський  народ  зрадив  своєму  Богові  та  вклонився  золотому  теляті,  сильно  зайнявся  гнів  правди  Божої. Мойсей  почав  молитися  на  горі   про  народ,  що  погрішив,  не  сходячі  40  днів  і  40 ночей  з  місця:  «О  коли  б  Ти  простив  їхній  гріх! А   ні,  то  викресли  мене  з  твоєї  книги,  що  Ти  написав» (Вих.32,31). Молитва  Мойсея,  який  для  порятунку  своїх  побратимів  готовий  був  пожертвувати  своїм  життям,  була  почута. Схожий  приклад  з  Нового  Заповіту  ми  бачимо  в  житті  апостола  Павла. Головне  довести  учням,  що  любов  до  Вітчизни  та  до  рідного  народу  народжує  найвищий  прояв  християнської  любові – самопожертвування,  про  яке  говорить  Христос: «Немає  більше  тієї  любові,  як  якщо  хто  покладе  душу  свою  за  друзів  своїх» (Ін.13,15). В   дні  мирного життя  самопожертвування  християнина  виявляється  в  самовідданій  праці  задля  благополуччя  та  процвітання  Батьківщини, а в  лиху  годину,  годину  небезпеки – в   готовності  ризикувати  та  навіть  покласти  своє   життя  для  порятунку Вітчизни  та  її  незалежності.

 Це  тільки  окремі  приклади  використання  біблійних  сюжетів  на  уроках  християнської  етики  в  6  класі. Але    Біблію  писали в  різні  часи  і  різними  мовами,   над  нею  працювали  шістдесят  поколінь  авторів  упродовж  тисяч  років,  писали  під  впливом  Духа  Святого  тому  вона  і  зараз  є повітрям людської душі, у просторі якого тримаються крила таких людських чеснот, як людяність, доброта, чесність і співчуття; ця Книга лікує рани; у ній наше спасіння, для душі воскресіння; вона вчить жити за християнськими законами. І саме  на  уроках  християнської  етики  є можливість подати, молодому поколінню на підставі ознайомлення з біблійними сюжетами та євангельськими подіями, оцінку своїм вчинкам з точки зору етичної вартості, моральної правди і ці вартості впроваджувати в життя.

                                                                     Література:

1. Лахно А.І.,. Варенко В.М. Християнська етика (в поняттях і категоріях). Навч. Посібник. Київ: Видавництво європейського університету, 2002 – С.212.

2. А. Калашник. Педагогічно-методичні підходи та дидактичний матеріал до уроків християнської етики. Навчально-методичний посібник . – Тернопіль, 2007.

 3. Александра М., Крижанівська В. Біблійні сюжети у творчості майстрів італійського відродження //Історія в школі. – 2001. – №7. – С.41-44.

4. Біблія в переказі для дітей. Старий і новий завіт. – 3-є вид., перегл. і удоскон. – К.: Українське біблійне товариство, 2003.

5. Васкевич О.В. Уроки християнської етики: Методичні розробки уроків для учнів 6 класу / О.В. Васкевич – Вінниця: Глобус-Прес, 2006. – 106 с.

Проблема неуспішності дітей та способи її попередження завжди хвилювала педагогів. В наш час, коли в усіх сферах розв’язуються складні задачі підвищення якості роботи, зростає відповідальність за рівень навчання і виховання зростаючого покоління. Подолання неуспішності – одна з найважливіших задач практичної та теоретичної педагогіки.

То що ж таке неуспішність?